[personal profile] stepom
Сашко Лірник

Про кацапського "старшого брата" і вишиті крила.
От ніби розумний чоловік,живеш в 21 столітті,інтернет,купу книг прочитав,по світах поїздив,але все життя себе стримуєш,весь час, несамохіть,в ідеологічну колію звертаєш,яку накочували в головах з дитинства школа,агітпроп і телевізор.Насправді є якісь табу- не можна про кацапів казати що вони кацапи,не можна москалями називати,не можна взагалі окремо життя планувати бо тіпа народи-братья.Типу історія спільна,вєлікая пабєда,друзі-родичі,загальнолюдські цінності...
І розумієш що це фігня повна і брехня і шаблони і штампи чужої ментальності,а переступити щось не дає.Якась маленька цяпочка,якась пушинка,але все життя від цієї цяпочки йде не в ту сторону.І попереду якась чорна діра і місце біля параші в завошивленому бараці кацапського раю.
Розумієш, і все ніяк не зважишся розірвати цей безкінечний цикл змія Урубороса,що знов і знов кусає себе за хвоста і водить цілі покоління твого народу шляхом із своєї імперської пащі в свою імперську московську сраку. І розумієш що твої діти ,твоє продовження в цьому світі,твої попередні і прийдешні покоління прирікаються черговим хуйлом до пожиранія цим змієм.І ти ніби вже давно як Кирило Кожум'яка смолою засмолився і коноплями обмотався і булаву від діда-прадіда маєш,а все стоїш і не можеш пробудитися від московських "баюшкі-баю"про "старший братський народ" і "общую судьбу" з кацапами.
А вони,суки,нагліють і нагліють потвори.
Ну а ми побурчим,попсіхуємо і знову заспокоїмся.
Так,трошки там свободівці пошумлять,та й далі тихо.
А блювотиння кацапсько-імперське лізе і лізе як гавно з дріжжями з літнього клозету.
І в кожному телевізорі як не бандарєнка із своїм чорним "робочим" ротом українців обидлячує,так якийсь черговий казьол-царьов-калєснічєнка-шуфрик на трибуні смердить про "прітєснєніє рюськага міра і єзіка".
А ти дивишся на всю цю юхню і відчуваєш себе безсилим,слабким кріпаком і знаходиш прихисток в темних закутках підсвідомості-мол ще трошки потерпи,ще трошки,ось-ось все зміниться....
Це як з парашутом стрибнути- знаєш що треба а страшно той крок зробити.Топчешся перед люком і шукаєш сили і моменту зважитися.
І нарешті-стрибок! І всі страхи позаду.І повернутися вже не вийде ,а попереду-політ в невідомість,але це краще що з тобою було.Попереду- вітер в лице,синє небо навколо тебе і альпійські луги з едельвейсами внизу,на які ти неодмінно приземлишся,впадеш в траву і вдихнеш чисте п'янке повітря волі.
Летиш і смієшся і плачеш,але це твій сміх і твої сльози,а не маска раба, підлабузника і нікчеми,який терпить знущання заради шматка гіркого хліба.
І ти розумієш ,що не має значення чи долетиш чи розіб'єшся,а має значення лише те,що твої діти ніколи не будуть рабами їхніх дітей.
І має значення що ти вже не боїшся і не брешеш сам собі і називаєш ворога ворогом,виродка-виродком,а батьківщину Україною.
І от воно.
Нарешті !
Раптово,неочікувано,як і всяке чудо.
В огні ,окрадена, збудилася!
Заревів та застогнав Дніпро широкий,завив сердитий вітер.
В вогні і диму,під кийками і пострілами,на крижаних барикадах із дерев'яними щитами своїх дітей-оборонців.
Тяжко,з розкачкою і ваганнями,країна відважилася,напружилася і вистрибнула.
Вистрибнула,обдираючись до живого м'яса об гострі краї пробоїни в борту палаючого літака.
Вистрибнула в останній момент перед загибеллю із вікового рабства і брехні.
І щосекунди розходиться шлях і збільшується відстань із тим іржавим літаком,розписаним під хохлому кумачами,зірочками і двоголовими орлами-мутантами,який уже зірвався в круте піке.
Лічені миті лишилися до того,коли цей божевільний апарат закінчить свій закручений штопор на гострих скелях історії.І тільки смердючий чорний слід в небі і розкидані шматки обшивки перемішані із імперським чорносотенним лайном будуть нагадувати про кривавого крилатого люципера,що до станньої секунди уявляв себе Богом.
І смішні стали всі потуги північних дикунів нав'язувати нам своє бачення світу,історії і претензії на "братство" і "старшинство".Спершу нехай воші із голови повибирють,навчаться працювати, не красти і не гадити у порядних людей під порогом.
І не соромимся ми вже нашої мови ,наших чубів козацьких і наших вишиванок,які у нас у кожного вишиті під шкірою.
А діти наші будуть знати свою історію,яка пишеться зараз і своїх героїв,і свої перемоги і свої пісні,що співаються мовою волі і честі.
І летимо ми високо в синьому-синьому небі над золотими полями пшениці і соняшника.
І не впадемо і не розіб'ємося ніколи,бо за спиною не парашут а крила Небесної Сотні,вишиті хрестиком червоними і чорними нитками.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

stepom

2017

S M T W T F S
Page generated 23/9/17 12:50

Expand Cut Tags

No cut tags