Сашко Лірник

Про кацапського "старшого брата" і вишиті крила.
От ніби розумний чоловік,живеш в 21 столітті,інтернет,купу книг прочитав,по світах поїздив,але все життя себе стримуєш,весь час, несамохіть,в ідеологічну колію звертаєш,яку накочували в головах з дитинства школа,агітпроп і телевізор.Насправді є якісь табу- не можна про кацапів казати що вони кацапи,не можна москалями називати,не можна взагалі окремо життя планувати бо тіпа народи-братья.Типу історія спільна,вєлікая пабєда,друзі-родичі,загальнолюдські цінності...
І розумієш що це фігня повна і брехня і шаблони і штампи чужої ментальності,а переступити щось не дає.Якась маленька цяпочка,якась пушинка,але все життя від цієї цяпочки йде не в ту сторону.І попереду якась чорна діра і місце біля параші в завошивленому бараці кацапського раю.
Розумієш, і все ніяк не зважишся розірвати цей безкінечний цикл змія Урубороса,що знов і знов кусає себе за хвоста і водить цілі покоління твого народу шляхом із своєї імперської пащі в свою імперську московську сраку. І розумієш що твої діти ,твоє продовження в цьому світі,твої попередні і прийдешні покоління прирікаються черговим хуйлом до пожиранія цим змієм.І ти ніби вже давно як Кирило Кожум'яка смолою засмолився і коноплями обмотався і булаву від діда-прадіда маєш,а все стоїш і не можеш пробудитися від московських "баюшкі-баю"про "старший братський народ" і "общую судьбу" з кацапами.
А вони,суки,нагліють і нагліють потвори.
Ну а ми побурчим,попсіхуємо і знову заспокоїмся.
Так,трошки там свободівці пошумлять,та й далі тихо.
А блювотиння кацапсько-імперське лізе і лізе як гавно з дріжжями з літнього клозету.
І в кожному телевізорі як не бандарєнка із своїм чорним "робочим" ротом українців обидлячує,так якийсь черговий казьол-царьов-калєснічєнка-шуфрик на трибуні смердить про "прітєснєніє рюськага міра і єзіка".
А ти дивишся на всю цю юхню і відчуваєш себе безсилим,слабким кріпаком і знаходиш прихисток в темних закутках підсвідомості-мол ще трошки потерпи,ще трошки,ось-ось все зміниться....
Це як з парашутом стрибнути- знаєш що треба а страшно той крок зробити.Топчешся перед люком і шукаєш сили і моменту зважитися.
І нарешті-стрибок! І всі страхи позаду.І повернутися вже не вийде ,а попереду-політ в невідомість,але це краще що з тобою було.Попереду- вітер в лице,синє небо навколо тебе і альпійські луги з едельвейсами внизу,на які ти неодмінно приземлишся,впадеш в траву і вдихнеш чисте п'янке повітря волі.
Летиш і смієшся і плачеш,але це твій сміх і твої сльози,а не маска раба, підлабузника і нікчеми,який терпить знущання заради шматка гіркого хліба.
І ти розумієш ,що не має значення чи долетиш чи розіб'єшся,а має значення лише те,що твої діти ніколи не будуть рабами їхніх дітей.
І має значення що ти вже не боїшся і не брешеш сам собі і називаєш ворога ворогом,виродка-виродком,а батьківщину Україною.
І от воно.
Нарешті !
Раптово,неочікувано,як і всяке чудо.
В огні ,окрадена, збудилася!
Заревів та застогнав Дніпро широкий,завив сердитий вітер.
В вогні і диму,під кийками і пострілами,на крижаних барикадах із дерев'яними щитами своїх дітей-оборонців.
Тяжко,з розкачкою і ваганнями,країна відважилася,напружилася і вистрибнула.
Вистрибнула,обдираючись до живого м'яса об гострі краї пробоїни в борту палаючого літака.
Вистрибнула в останній момент перед загибеллю із вікового рабства і брехні.
І щосекунди розходиться шлях і збільшується відстань із тим іржавим літаком,розписаним під хохлому кумачами,зірочками і двоголовими орлами-мутантами,який уже зірвався в круте піке.
Лічені миті лишилися до того,коли цей божевільний апарат закінчить свій закручений штопор на гострих скелях історії.І тільки смердючий чорний слід в небі і розкидані шматки обшивки перемішані із імперським чорносотенним лайном будуть нагадувати про кривавого крилатого люципера,що до станньої секунди уявляв себе Богом.
І смішні стали всі потуги північних дикунів нав'язувати нам своє бачення світу,історії і претензії на "братство" і "старшинство".Спершу нехай воші із голови повибирють,навчаться працювати, не красти і не гадити у порядних людей під порогом.
І не соромимся ми вже нашої мови ,наших чубів козацьких і наших вишиванок,які у нас у кожного вишиті під шкірою.
А діти наші будуть знати свою історію,яка пишеться зараз і своїх героїв,і свої перемоги і свої пісні,що співаються мовою волі і честі.
І летимо ми високо в синьому-синьому небі над золотими полями пшениці і соняшника.
І не впадемо і не розіб'ємося ніколи,бо за спиною не парашут а крила Небесної Сотні,вишиті хрестиком червоними і чорними нитками.
Оце й все, що потрібно знати про "Новороссию" - 1

Kharkiv_Volyn
Материалы для истории просвещения в России, Петр И. Кеппен, 1819

Read more... )

ХАРЬКОВ. Район Москалевка назван именно в честь «москалей». Эти земли принадлежали известному харьковскому роду Квитки (один из них – Григорий Квитка-Основьяненко, автор «Сватання на Гончарівці»), но в середине ХІХ века здесь стали нарезать участки отставным солдатам-рекрутам (москалям), которые отслужили положенные 25 лет и насобирали капитал для мирной жизни. Москалевка сто лет назад "славилась" притонами и ночлежками. Как следствие, за районом закрепилась дурная слава криминального района города. Однако сейчас Москалевка исправилась.


"Гібридна" російсько-українська війна 1917-1921
stepom: (Казлячий)

Словарь живаго народнаго, письменнаго и актоваго языка русскихъ южанъ Россійской и Австро-Венгерской имперіи, 1882 , Пискуновъ Ф


Старший научный сотрудник Института востоковедения РАН, старший научный сотрудник филологического факультета МГУ им. М.В.Ломоносова, кандидат филологических наук Светлана Бурлак
Довідка )
stepom: (Гундяй)
Мене завжди прикалувало те, як "русские и русскаязьічньіе" на території Говняшки  відразу стають "хахламі", а не "русскими" :)

Gavarit
История русской этнографии, А.Н. Пыпин, С-Петербург, 1891
stepom: (Dulya LMAO)
Originally posted by [livejournal.com profile] freya_victoria at Історія однієї книжки
apanovich 1969 р. вийшла книжка Олени Апанович під назвою "Збройні сили України першої половини XVIII ст." Вийшла вона якимось дивом, завдяки особистій зацікавленості першого секретаря ЦК КПУ.

"Багатоілюстрована книжка в твердій малиновій обкладинці з тисненими зображеннями козацьких клейнодів і зброї та із глянцевою білою суперобкладинко з козацькою печаткою і написом українським скорописом XVIII ст. із прізвищем Олени Апанович на обкладинці тиражем три тисячі примірників миттєво щезла з полиць книгарень, принісши авторці справжню наукову славу. Планувалося перевидання наступного року накладом 50 тисяч примірників, однак можновладці раптом схаменулися, що збройні сили - одна з головних ознак держави, а це, звичайно ж, суперечило їхнім уявленням про Україну як частину імперії й накликало на автора підозру в націоналізмі. До того ж, крамольним був і сам намір показати, як Російська імперія нищила козацтво.
Книжку вилучили з продажу та з усіх бібліотек, а Олену Михайлівну позбавили права працювати в Інституті історії аж на... 24 роки (лише на початку 1995 р. наказом президента Академії наук Є.О. Патона її серед інших наукових співробітників, звільнених 1972 р. "за скороченням штатів", було відновлено на роботі), так само, як і позбавлено права публікувати свої праці."

"Українки в історії", Киів, "Либідь", 2006, ст.91-92
stepom: (Геть-2)
222



222-1


01
02
03

Киевлянинъ 1841.


vesillya0

Императорское русское географическое общество : Этнографическо-статистическая экспедиція в Западно-Русский край,
Павел Платонович Чубинскій, 1877
Originally posted by [livejournal.com profile] pan_andriy at березки шумят

Из каких областей России заселяли Украину в 1933 году
....Донецкая область. Из Ивановской в Донецкую — 147 эшелонов
... Переселяли российских учителей. Переселяли семьями, со стариками и детьми. Переселяли в пустые, вымершие от голода украинские села. Понятно, почему потомки переселенцев, проводят референдумы о присоединении к исторической родине, строят баррикады и стреляют украинских солдат. Березки шумят. Генетику – не обманешь.
http://uainfo.org/blognews/349523-iz-kakih-oblastey-rossii-zaselyali-ukrainu-v-1933-godu.html


Read more... )
stepom: (Геть-1)
Originally posted by [livejournal.com profile] mysliwiec at Правда истории и мифы языкознания
Originally posted by [livejournal.com profile] gorlis_gorsky at Правда истории и мифы языкознания

Одной из наиболее острых проблем в Украине была и остается проблема языка. И, прежде всего, языка украинского. Несмотря на то, что Украина уже который год является независимым государством и, казалось бы, нет никаких препятствий для развития украинского языка, многие украинцы в восточных и южных областях до сих пор не желают ни говорить по- украински, ни учить детей языку своих предков и использовать его в повседневной жизни.

Такое нежелание вызвано глубоко укоренившимся мнением о некоей простонародности или даже второсортности украинского языка в сравнении с «великим и могучим» русским языком. И во времена Российской империи, и в Советском Союзе это мнение усердно и с равным успехом навязывалось украинцам (малороссам) и великодержавными шовинистами, и пролетарскими интернационалистами.

«Второсортность» украинского языка объяснялась тем, что он является якобы «испорченным» вариантом (наречием) русского языка. Великороссы согласно такой теории сохранили чистоту древнерусского языка, в отличие от малороссов, которые подверглись литовско-польской экспансии, и язык которых в связи с этим испытал сильное влияние польского языка.

Миф об «испорченности» украинского языка берет свое начало с гипотезы российского ученого М. П. Погодина, который считал, что после татаро-монгольского нашествия все население Киевской Руси ушло на северо- восток, а территорию современной Украины заселили выходцы с польских земель. На теории Погодина уже давно не оставили камня на камне как украинские (М. А. Максимович, В. Б. Антонович, М. С. Грушевский), так и российские (С.М. Соловьев, В.О. Ключевский, А.А. Шахматов) ученые, доказав, что полного запустения территории Украины после татарского нашествия не было, что население ее никуда не уходило и никакой иной народ в южную Русь не переселялся.

Однако в отношении языка миф по-прежнему жив. То здесь, то там появляются книги, авторы которых упорно продолжают выводить украинский язык из польского. При этом они отнюдь не стесняются в выражениях. Вот характерная цитата: «Литературный язык Малороссии XVI—XVII веков — это какой-то ублюдок из языков южнорусского, церковнославянского и особенно польского». Да что там говорить, если даже такой выдающийся писатель- демократ, как А. Солженицын, в своей нашумевшей брошюре «Как нам обустроить Россию» определяет украинский язык не иначе, как «искаженный ненародный язык, нашпигованный немецкими и польскими словами».

ЯЗЫК КИЕВСКОЙ РУСИ: ДОМЫСЛЫ И ФАКТЫ )


* * *
Украинский текст статьи здесь: Правда історії та міфи мовознавства

Для тех, кто убежден в древности русского языка и думает о украинском, как о каком-то новоделе, и сталкивается с подобным впервые, цитаты из "Лексиса" – первого печатного словено-руського словаря
(на 1067) слов Лаврентия Зизантия 1596 года:

Начинается всё, как положено, с буквы
"А".
Автор переводит такие непонятные церковно-славянские слова (літера Ђ в церковно-словянських словах читається як [ є ], в руських - як [ і ]):



Originally posted by [livejournal.com profile] maksymus at Чужі люде
 
Образити українця легко, досить сказати, що він теж росіянин. Жодна пряма образа, яку здатна народити російська уява, — етнічні прізвиська (хохли, черкаси, новітня вигадка — укри), соціальні наліпки (селюки, рогулі, бидло, мужики), політичні звинувачення (мазепінці, петлюрівці, бандерівці), — не справить на українця такого руйнівного й гіркого ефекту, як поблажливе зарахування до російського народу. Не врятують жодні проміжні пом’якшення, які залишають простір для української окремішності, на кшталт історичних малоросіяни, червоноруси чи новороси. Будучи названий росіянином, кацапом чи москалем українець відчуває, що його позбавили чогось дуже важливого, обікрали, принизили і зневажили водночас.


Кадр з кінофільму «Перевізник-3»:
«Ми з росіянами зовсім різні люди. Тут (показує на голову) і тут (показує на серце)».


Почалося це різке відокремлення не сьогодні, і не було вигадане українофілами в репресивному XIX ст. Ще при перших близьких контактах щойно приєднаної до створюваної Російської імперії Лівобережної України намітився теперішній розлам. Приїжджі українці «явно зневажали великоросів яко дикунів, над усім сміялися і все ганили, що було несхоже з їхнім малоросійським» (*). Росіяни відповідали тим самим, бачачи в нас чужих. Проте імперія століттями тихо й методично перетравлювала приєднані території, як будь-яка імперія. А надто тому, що окремішність українців завжди вступала в пряму суперечність з вигаданим історичним родоводом, що без нього московська історія залишається без свого початку (**). «Не тобі. Государю твоєму піддалася [...] вважаю тебе рівною собі», — бажало на рівних звертатися до росіян українське панство, відчуваючи втрату автономії як власну станову трагедію (***). На що отримувало від нібито спільного государя чергову порцію обмежень і вирівнювань. Здавалося, для нашої спільноти було все скінчене... Якби не один чудовий європейський винахід, що все змінив.

Коли німецькі романтики вигадали народний дух і пов’язали його з ідеальною народною мовою, несподівано з усіх інших можливих ідентифікаторів саме окрема мова стала рятівною ниткою, ба навіть канатом, що зрештою витягув українську окремішність у сучасність з майже небуття і розчинення в російському світі. Свідоме й наполегливе конструювання української мови діячами національного відродження, прорив до друкарського верстату й школи, політичне вивищування мови як святої власної ознаки поставили потужний бар’єр для різноманітних спроб імперської асиміляції. Насамкінець здобуття офіційного статусу українською мовою стало для незалежної України її raison d'être, обґрунтуванням її існування в концерті інших світових національних держав.

І хоча ми можемо скептично ставитися до будь-яких спільнот і об’єднань, змінювати мови, релігії, раси, традиції, одяг не складніше, ніж аватарки, зрештою буває дуже прикро, коли тебе плутають з кимось, од кого ти абсолютно відрізняєшся тут (показую на голову) і тут (показую на серце).
 
Tags:
Таємниця полягає в тому, що в Україні ситуативно, перед зовнішньою загрозою – об'єднались дві групи. Ті, хто любить українську націю та українське як якісний зміст держави Україна – і ті, хто любить саму державу Україна як порожню політичну конструкцію на цій території.

Перші думають, що українці будують Україну як українську державу, у якій можуть проживати представники інших національностей, другі – вважають, що громадяни України будують Україну як "нічию державу для всіх".

Для перших, Україна – держава, що розвиває українську національну культуру, при цьому не перешкоджаючи діаспорам, зберігати власні культури.

Другі – переважно русифіковані українці, які втратили свою національну ідентичність і стали "радянськими людьми", "одеситами", "дончанами", "просто людьми", "громадянами світу" тощо. Вони, як і кожна спільнота, зацікавлені в примножені собі подібних і тому для них небажаний розвиток будь-яких "національних культур". Ідеальна держава для них – безнаціональна, щось на кшталт США.


http://www.pravda.com.ua/columns/2014/07/9/7031378/
Tags:
stepom: (Геть-1)
Російській мові в Україні не можна надавати жодного офіційного статусу, бо це призведе до вигнання української як мінімум із половини території та утворення двох різних мовно-культурних зон. Про це в свіжому числі «Українського тижня» пише публіцист, доцент НаУКМА Ігор Лосєв.

«Загравання з антиукраїнськими вимогами путінської агентури ніякого позитиву не принесе, тільки суцільні втрати для Києва. Уже погоджуються й на федералізацію, обіцяючи ліквідувати державні адміністрації, передавши владу обласним радам. Це закінчиться виникненням великої кількості проблемних територій. Як дотепно сказав один нардеп: «Замість одного Криму в нас з’явиться 26…», - вважає він.

«Російській мові в Україні не можна надавати жодного офіційного статусу, бо це призведе до вигнання української як мінімум із половини території та утворення двох різних мовно-культурних зон, що почнуть швидко політизуватися й адміністративно оформлюватися. Кремль зі зрозумілих причин прагне не просто вільного розвитку російської мови в нашій країні (що є і без нього), а саме її офіційно-політичної інституціоналізації. Йому потрібна російськомовна держава у державі Україна, щоб постійно її «захищати» своїми танками», – зауважує Лосєв.
Tags:
stepom: (Геть-1)
1938 — В Україні прийнята постанова про обов'язкове вивчення російської мови у всіх школах.
stepom: (Казлячий)
Originally posted by [livejournal.com profile] pan_andriy at "рекомендовано не говорить на украинском языке"
15.03.2014
Факультет украинской филологии и украиноведения в Таврическом Национальном Университете им. В.И.Вернадского в Симферополе временно приостановил обучение. Об этом сообщает "Центр журналистких расследований" со ссылкой на студентов факультета.
По их словам, обучение приостановили пока до 19 марта, но возможно, и на больший срок из-за "обострения обстановки в Симферополе в отношении граждан, общающихся на украинском языке".
"От лица руководства факультета нам было порекомендовано не говорить на украинском языке, не вступать в переговоры с журналистами, дабы выразить свое мнение, во избежание конфликтных ситуаций и преследований со стороны пророссийских активистов. Нам также стало известно об избиении одного из преподавателей факультета украинской филологии", - сообщили студенты.
"И еще один неприятный момент: нам дали понять, что нынешний учебный год на факультете украинской филологии и украиноведения в ТНУ для нас может стать последним, так как факультет либо перестанет существовать как таковой, либо украинский язык будет изучаться на нем как иностранный", - сообщили студенты.
http://www.rbc.ua/rus/news/society/v-tnu-im-vernadskogo-vremenno-priostanovleno-obuchenie-15032014103700

Население Крыма: 24,3 % украинцев.

stepom: (Зашморг)
Навіть набагато швидше, ніж після померанчевої революції.

"Регіонали" пропонують зробити російську державною мовою
stepom: (Геть-1)
Originally posted by [livejournal.com profile] pan_andriy at русский неурожай и украинский вопрос

"Я всю жизнь занимаюсь крестьянским бытом. И точно могу сказать: что касается сельского хозяйства, Россия ВСЕГДА будет в проигрыше! Судите сами, в Европе сельскохозяйственный период десять месяцев, а в России пять. Разница в два раза! Россия -- очень холодная страна с плохими почвами.

И жизнь была ВСЕГДА на пределе возможности. Страна НИКОГДА не могла прокормить себя хлебом. Я называю это мобилизационно-кризисным образом жизни. Это вечная борьба, вечный страх голода...

С. Кара-Мурза. "Советская цивилизация"
http://www.kara-murza.ru/books/sc_b/sc_b_content.htm

Пика засуха достигла в 1850 и 1851 годах.

Read more... )

- ввозить на территорию Российской империи из-за границы книги на «малорусском наречии»;
- издавать оригинальные произведения и делать переводы с иностранных языков. Исключение делалось - для «исторических документов и памятников» и «произведений изящной словесности», с рядом оговорок (так, запрещалась украинская орфография кулишовка и требовалась «общерусская орфография» — ярыжка) и при условии предварительной цензуры;
- исполнять публично «различные сценические представления и чтения на ополяченных наречиях», печать нот с украинскими текстами.


Засуха 1881-1883

1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. М.Костомаров у статті "Малорусское слово" ("Вестник Европы", 1881, № 1) писав, що з забороною церковних проповідей українською мовою "скрізь між малоросами поширюється відчуженість до церкви ... якесь вороже ставлення до духовенства". Народ прагне сприймати святе у рідних йому, природних формах.


По размерам охваченной неурожаем местности наибольший неурожай — 1891 года, когда пострадали от засухи 21 губерния и недород хлебов определился в сравнении с нормальным средним неурожаем в 80 миллионов четвертей.

1892 р. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.


Летом 1921 года сильная засуха поразила юг Украины и низовья Волги. Самая длинная река в Европе, Волга, берет начало на возвышенности к северо-западу от Москвы, течет в юго-восточном направлении и впадает в Каспийское море. Украина находится к югу от России, и часть ее расположена на побережье Черного моря. С 1918 по 1922 год Украина являлась независимой республикой, и ее экономика зависела от объемов производимого зерна.

- До дня 16 липня 1921 р. прибуло на Україну около 400,000 московських селян, котрі втеки із загроженик голодом rуберній Росії. B Чернигівщині і Полтавщині сих збігів набралася велика сила і вони ходять хата від хати no українських селах, випрошуючи кусок хліба. Вони ночують під голим небом. Збігці проклинають совітський уряд, називаючи його урядом жида і чорта. Великі товпи голодних людей з совіцької Росії як повінь заливають Україну і з помоччю червоних військ нападають на села і відбирають силою всю їжу, як приміром на Полтавщині. Селяне ставляють завзятий опір тим насильним реквизиціям так, що у декотрих місцевостях прийшло до кровавих боїв між емігрантами з Українським населенням.

Україна нинї гине з голоду, і російські комунїсти звертають провину за се на Бога що, мовляв, тo він дощу не дав. Але чому нїхто не чує про голод у Московщині, яка на своє прожитє потребує дістати хлїб з України, бо сама хлїба управляє? Як є недостаток в околицях Петрограду, Владїмїра, Москви, тo тільки через загальну нездарність комунїстичного уряду. Московщина має звідкись хлїб. Звідки? 3 України вивезено його мільйони пудів, ніби тo для голодних над Волгою. Але люди над Волгою так гинули, як на Українї, поки не прийшли там з помочию Американцї та комітет Нансена. Отже, й для голодних над Волгою український хлїб не пішов. Деж він дів ся? Ага! Голод в сусідстві Москви був би для московських сатрапів не милий, отже, український хлїб пішов для Московщини. Москалїв треба українським хлібом годувати, щоби було ким українську землю кольонізувати там, де Українці вигинуть з голоду.

Україна се найбогатша зі збіжевих країн світа. Вона годувала завсігди не тілько себе, але і голодну Московщину, a поза нею ще і значну частину Европи. Бо не треба забувати, що голод в Росії не був ніколи новиною. Московщина і деякі околицї самим своїм положенем посушнї і в них-то голодові роки були досить часто.
Однако ж голод не доходив там ніколи до таких розмірів, як тепер.

-- Демографические потери от голода 1921- 1923 гг. в Украине были огромны. Точное число жертв голода не установлено.

- "Болгарин" Раковский полковой врач в румынской армии. Затем его фото с фуражкой - это он в качестве Председателя Совета Народных Комиссаров Украины - с небольшими перерывами полномочный диктатор Украины с 1918 по 1923 год - это как раз когда население Украины уменьшилось порядка 10 миллионов челолвек. Вот вы, Уотсон, пойдите в туалет, и посидите там полчаса подумайте над загадкой, - каким образом полковой врач румынской армии, совсем не говорящий по украински, и по-русски, - он же на допросе на своём разговаривает с таким же следователем по-французски, - это на Лубянке-то! И как через несколько лет эта нерусь стала полномочным диктатором Украины; уничтожил там несколько миллионов гоев и затем стал послом во Франции!



Самой значительной и известной засухой в России в XX веке была засуха в 1930-1932 годах.


-- Аналіз статистичних даних вказує на те, що у 1933 році від штучного голоду в Україні померло 3 мільйони 238 тисяч людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5 мільйонів людей.

-- Зміни в українському правописі 1933 року  приймали без жодного обговорення. Правописна комісія  переробила «Український правопис», визнавши норми 1927-1928 років націоналістичними.

Голод осени-зимы 1946-1947 годов поразил буквально все настигнутые засухой лета 1946 года области: Курскую, Тамбовскую, Воронежскую, Орловскую и Ростовскую.

Непосильный план хлебозаготовок на 1946 год - 340 млн. пудов хлеба - выполнить Украине было невозможно. Но вместо снижения этот план в июле 1946 г. 23 областям: Запорожской, Сталинской, Днепропетровской, Киевской, Винницкой и др. было повышено.Изъятие зерна и другой сельскохозяйственной продукции, мизерная выдача или невыдача совсем зерна колхозникам на заработанные тяжелой работой трудодни, выбивания непосильных налогов, наложенных на приусадебные хозяйства крестьян, вызвали почти по всей Украине голод, который быстро распространялся. Однако в августе 1946 г. под давлением центра руководство УССР снова повысило хлебозаготовительный план Сталинской, Запорожской, Днепропетровской, Одесской, Винницкой, Николаевской, Каменец-Подольской, Херсонской, Черниговской и др. областям.
Злейшим голод был зимой и весной 1947 г., превратившись на голодомор. Выбитая из голодающего украинского села сельхозпродукция отправлялась в разные регионы империи. Украина была главным поставщиком зерна для г. Ленинграда, ряда областей РРФСР, овощей - для Москвы. Именно в то время, когда люди в Украине голодали и умирали голодной смертью, много хлеба вывозилось за границу. За 1946-1947 г.г. у страны Западной Европы: Польшу, Чехословакию, Болгарию, Германию, Францию и др. со СССР было экспортировано 2,5 млн. т зерна.

Голодающие вынужденные были употреблять в пищу разные суррогаты, траву, листву деревьев, мясо погибших животных, сусликов и т.п.. Доходило и к каннибализму. Состоянием на 2 июля 1947 г. в Украине начислялось свыше 1 млн. 154 тыс. изможденных голодом людей - дистрофиков. В голодоморному вире погибали в основному крестьяне-земледельцы
.

Лето 1972 года было на всей европейской части России небывало жарким и засушливым [1], в некоторых районах областей центра России не выпало практически ни капли осадков.
1972 год стал в Москве единственным, где все три летних месяца (июнь, июль и август) были теплее нормы. Также засуха в этом году стала самой жестокой за весь XX век.

1972 год ознаменовался многочисленных арестов активистов-шестидесятников, аресты сопровождались массовыми обысками и увольнениями с работы. Среди сознательных украинцев были уволены тысячи людей. Чистка коснулась не только научных и культурных учреждений, но и сельской интеллигенции и партийных и советских работников. Огромные масштабы приобрела тайная и явная слежка, перехват писем, прослушивание телефонных разговоров. Одновременно началась новая волна русификации. Так шло широко задуманное мероприятие по искоренению национального самосознания украинцев.

2010. Аномальная жара 2010 года в России — продолжительный период аномально жаркой погоды в России в последней декаде июня-первой половине августа 2010 года. По своему размаху, аномалии, продолжительности и по степени последствий жара не имела аналогов за более чем вековую историю наблюдений погоды. Глава Росгидромета Александр Фролов, основываясь на данных озёрных отложений, заявил, что такого жаркого лета в России не было со времён Рюрика, то есть за последние более чем 1 000 лет никогда не было настолько жаркого лета.

-- КИЕВ, 2 июня. Министр образования и науки Украины Дмитрий Табачник урежет изучение украинской литературы в школах. По его мнению, часть программы по украинской литературе «нужно разгрузить», сообщает ТСН.

-- Учителя Украины получили новые образовательные программы. В них особое внимание уделяется изучению русского языка и литературы. С подробностями корреспондент РСН на Украине Дмитрий Фёдоров: "Согласно новой программе, на изучение русского языка отводится 3 часа в неделю, а на изучение украинского – 1 час. Соотношение количества часов может меняться в зависимости от региона. Но, по мнению большинства педагогов, русский язык занял не только подобающее ему место в программе обучения в средних школах, но и стал доминирующим предметом. В советские времена на Украине на изучение русского языка отводилось 2 часа в неделю"

-- Детям приходится использовать русский. Зачем же делать из них посмешище? Итак, господа  украиноязычные, давайте вспомним, что у русского языка в Украине ЕСТЬ особый государственный статус.


-- Отмена единого налога - fatality украинской экономики. Я вот подумал, а сколько будет невыплачено кредитов, если разорят 3 миллиона предпринимателей?

-- Россию ожидает нашествие украинских гастарбайтеров.



"В 2001 году профессор Михаил Лотман (Эстония) обнародовал свою "Семиотику страхов русской культуры". Семиотика - значит, знаки, обозначения, свидетельства языка. У каждого народа свои страхи. Изучая русские страхи, Лотман обнаружил, что уже с XVIII века Россия боится остаться без Украины.

Украина остаться без России не боится, а Россия остаться без Украины боится, и это отражается в ее языке и, конечно, в политике: сделать все, чтобы украинцы забыли о своем украинстве. Потому что если будут помнить, то могут уйти - и как же тогда жить?!"
http://comments.com.ua/?krit=1148049613

Щож до України, тo нищать вони її, як країну чужу, країну, взяту рабунком на з' їдженя, нищать по давно висловленій робівничій засаді: «Хоч і не заберемо вашої України, тo бодай вам її знищимо!"
"Канадійський Українець" 19 лютого 1922 р.

stepom: (Horror)
"В зоні, як ніде, чітко проявлявся російський шовінізм. В путьових [вори, які живуть по понятіям]  для кожної нації була образлива назва: звєрі, хахли, маланці тощо, тільки росіян називали росіянами. Росіяни в ієрархії посідали найвище місце і не піддавалися насмішкам і образам, усі путьові ідентифікували себе з російськістю"

Радянський дисидент, нардеп Микола Кульчинський розповідає про методи допитів у КГБ, оптимальну тактику поведінки політичного обвинуваченого, радянську тюрму, русифікацію Сходу України і як кільком "неформальним" організаціям удалося розвалити СРСР.

Profile

stepom

2017

S M T W T F S

Syndicate

RSS Atom
Page generated 27/7/17 08:45

Expand Cut Tags

No cut tags