IN RE

Сергій Рахманін

Зазирнув на роботу до свого колеги. На робочому столі, поверх роздруківок, фотографій, візитівок, флешок, зламаних ручок та зім'ятих сигаретних пачок, валялася пошарпана книжчина. "Руководство по 7,62-мм пулеметам Калашникова ПК, ПКМ, ПКС, ПКМС, ПКБ, ПКМБ и ПКТ". Закладка, що стирчала із засмальцьованого букіністичного видання, (глянсовий календарик зі смішливою дівчиною в строкатому віночку) різко дисонувала з похмурою назвою чтива. Поцікавився, розгорнув — "Часть вторая. Приемы и правила стрельбы из пулемета". "Освіжаю пам'ять, — флегматично пояснив товариш, — я ж був кулеметником..." Він промовив це без ніяковості, пафосу чи виклику. Спокійно й буденно. Як людина, котра просто вирішила відновити знання, що можуть знадобитися найближчим часом.


Шкіра,
в якій ми вчимося жити

Днем раніше, заскочивши до знайомих випити кави, побачив на дивані характерний набір предметів. Ксерокопії документів, акуратно впаковані у водонепроникну плівку, консерви, свічки, два ліхтарики, гірки запальничок та пальчикових батарейок, зарядні пристрої для мобільних, металева кружка, аптечка... Мимоволі підловив себе на думці, що таке специфічне асорті не викликало в мене жодних емоцій. Ніби дивився на плед чи плюшевого ведмедика. "Тривожний" рюкзак?" — риторично запитав я. "Ну..." — кивнув з усмішкою господар, потираючи виколоте на зап'ясті татуювання "In Re". "Новини є?" — поцікавилася хазяйка. Вона не уточнила, які, не було потреби. В її голосі не бриніла несмілива надія, розпачливий страх, істерична паніка. Слухаючи мене, вона мовчки вкладала в аптечку вікасол, пантенол, кетанов, бинти. Спокійно й буденно. Так само спокійно й буденно її чоловік після роботи, як на роботу, ходив на барикади. Без балаклави й біти, але в купленому втридорога бронику та мотоциклетному шоломі.

"Ти віриш, що це відбувається з нами й тепер? Ти віриш у те, що завтра..." Ці кляті запитання я чув десятки разів. Щодня, від одних і тих самих людей. Але віднедавна мені перестали їх ставити. Усвідомлення того, що відбувається, остудило мозок, який кипів від надлишку інформації та передозування емоцій. Прийшло холодне розуміння. У країні день у день більшає людей, які готуються до війни. Спокійно й буденно. Без біснуватих завивань і шароварного патріотизму. Їх багато. Як багато? Думаю, вже достатньо, щоб заразити своєю впевненістю невпевнених у собі. Одного істерика часто буває досить, аби посіяти паніку в десятках. Тисячі тих, що себе опанували, слугують міцною скріпою для мільйонів шукачів точки опори.
( Read more... )

Підтримай армію, захисти Україну

Originally posted by lluvia_ol at Підтримай армію, захисти Україну

565 - єдиний номер всіх мобільних операторів, набравши який ви перераховуєте 5 грн на підтримку армії. Великий благодійний проект "Підтримай армію, захисти Україну". Зараз це потрібно як ніколи. Відео на сайті міноборони. Сподіваємося на підтримку телеканалів, інтернет видань та друкованих видань.

http://www.rnbo.gov.ua/news/1619.html

(no subject)

Вот сегодня, например, еду на рейсовом автобусе Симферополь- Севастополь. На импровизированном блокпосту останавливают автобус, заходит человек в военной экипировке неясного происхождения и чел. в маске с Калашниковым. Первый объявляет, что все должны предъявить документы. Почему должны? что случилось? Официального статуса войны нет, чрезвычайного положения нет. Это не пограничная зона, ну и воще раньше никогда не проверяли документы. Тем не менее, все молча предъявляют.
Я сижу в последних рядах, доходит очередь до меня, спрашиваю, а кого, собственно, ОН представляет? кто? откуда? Второй мужик с автоматом стоит в дверях.
Вижу лица моих соседей напрягаются очень сильно.
Он: русское казачество.
Я: а разве русское казачество уполномочено проверять документы у граждан Украины?
Граждане Украины в автобусе лопаются от напряжения и шикают на меня, в том смысле, что кто типа не хочет ехать, может, покинуть автобус...
ОН: мы не милиция, мы все можем делать....
Я (в большом удивлении): как это? что все?
На этом моменте паре теток становится совсем не вмоготу, они начинают визжать, что казачество имеет право на все, это типа их защитники ну и всякое такое...
Казачество тем временем сваливает, не настаивая на проверке именно моих документов. А тетки не унимаются всю оставшуюся дорогу - что вот мол из-за таких больно умных все и началось! И беспредел и непорядок! тоже мне защитница!
Вывод: разделение на "своих" и "врагов" не по национальному признаку, не по идеологическому, а сугубо по ментальному. Война может быть между "умными" и "идиотами" и, боюсь, "умные"... догадались, да?
https://www.facebook.com/olga.darfy/posts/845688812123178?stream_ref=10

"рекомендовано не говорить на украинском языке"

Originally posted by pan_andriy at "рекомендовано не говорить на украинском языке"

15.03.2014
Факультет украинской филологии и украиноведения в Таврическом Национальном Университете им. В.И.Вернадского в Симферополе временно приостановил обучение. Об этом сообщает "Центр журналистких расследований" со ссылкой на студентов факультета.
По их словам, обучение приостановили пока до 19 марта, но возможно, и на больший срок из-за "обострения обстановки в Симферополе в отношении граждан, общающихся на украинском языке".
"От лица руководства факультета нам было порекомендовано не говорить на украинском языке, не вступать в переговоры с журналистами, дабы выразить свое мнение, во избежание конфликтных ситуаций и преследований со стороны пророссийских активистов. Нам также стало известно об избиении одного из преподавателей факультета украинской филологии", - сообщили студенты.
"И еще один неприятный момент: нам дали понять, что нынешний учебный год на факультете украинской филологии и украиноведения в ТНУ для нас может стать последним, так как факультет либо перестанет существовать как таковой, либо украинский язык будет изучаться на нем как иностранный", - сообщили студенты.
http://www.rbc.ua/rus/news/society/v-tnu-im-vernadskogo-vremenno-priostanovleno-obuchenie-15032014103700

Население Крыма: 24,3 % украинцев.

...